1. Загальні засади рецензування

Рецензування є обов’язковим елементом редакційного процесу журналу і здійснюється з метою забезпечення наукової якості, академічної доброчесності, обґрунтованості результатів дослідження та відповідності рукописів профілю видання.

Рецензуванню підлягають усі рукописи, що пройшли первинний редакційний відбір і відповідають базовим формальним та змістовим вимогам журналу.

Процедура рецензування ґрунтується на таких принципах:

• науковість і професійна компетентність оцінювання;
• об’єктивність і неупередженість;
• конфіденційність;
• конструктивність зауважень;
• дотримання норм академічної доброчесності та публікаційної етики.

Рецензування не є формальною процедурою погодження рукопису до друку. Його метою є незалежна експертна оцінка наукової цінності матеріалу, виявлення сильних і слабких сторін рукопису, а також надання редакції підстав для ухвалення обґрунтованого рішення щодо можливості публікації.

Редакція розглядає рецензування як інструмент забезпечення якості наукової комунікації, а не лише як технічний етап редакційного процесу.

2. Попередній редакційний розгляд

Після надходження рукопису до редакції здійснюється попередній редакційний розгляд (desk review), метою якого є визначення відповідності поданого матеріалу базовим вимогам журналу до його направлення на рецензування.

На цьому етапі редакція перевіряє:

• відповідність рукопису тематичному профілю та науковому фокусу журналу;
• відповідність назви змісту статті;
• наявність чітко сформульованої наукової проблеми;
• актуальність і наукову новизну дослідження;
• обґрунтованість мети, завдань і методології;
• достатність і логічність викладу результатів;
• відповідність висновків отриманим результатам;
• наявність і коректність посилань на сучасні наукові джерела;
• дотримання вимог до оформлення та структури статті;
• дотримання принципів академічної доброчесності, зокрема відсутність плагіату.

Рукописи, які не відповідають зазначеним критеріям, можуть бути відхилені на етапі попереднього розгляду без направлення на рецензування.

До типових підстав для відхилення на цьому етапі належать:

• невідповідність тематиці журналу;
• відсутність наукової новизни або дослідницької проблеми;
• описовий або компілятивний характер матеріалу без власного наукового внеску;
• недостатня обґрунтованість методології або відсутність методологічного підходу;
• невідповідність висновків представленим результатам;
• суттєві порушення вимог до структури або оформлення;
• виявлені ознаки академічної недоброчесності.

Попередній редакційний розгляд здійснюється головним редактором або членами редакційної колегії.

3. Добір і призначення рецензентів

Рецензування рукописів здійснюється членами редакційної колегії,  незалежними експертами, які мають належну наукову кваліфікацію та досвід досліджень у відповідній галузі.

Добір рецензентів здійснюється редакцією з урахуванням таких критеріїв:

• відповідність наукової спеціалізації тематиці рукопису;
• наявність актуальних наукових публікацій у відповідній галузі;
• досвід дослідницької або експертної діяльності;
• відсутність конфлікту інтересів з авторами або установами, до яких вони належать.

До рецензування можуть залучатися як вітчизняні, так і іноземні науковці.

Кожен рукопис, як правило, направляється щонайменше двом незалежним рецензентам. У разі потреби (зокрема при отриманні суперечливих рецензій або складності тематики) редакція може залучати додаткових експертів.

Перед призначенням рецензента редакція перевіряє відсутність потенційного конфлікту інтересів.

Рецензент має право відмовитися від рецензування, якщо:

• тематика рукопису виходить за межі його компетентності;
• існує конфлікт інтересів;
• він не має можливості виконати рецензування у встановлений строк.

Редакція забезпечує баланс експертних оцінок та прагне залучати рецензентів із різних установ і наукових середовищ з метою підвищення об’єктивності рецензування.

Рішення щодо призначення рецензентів ухвалюється редакцією та не розголошується.

4. Проведення рецензування та критерії оцінювання

Рецензування здійснюється у формі незалежної експертної оцінки наукового змісту рукопису.

Рецензенти аналізують поданий матеріал та надають обґрунтовані висновки і рекомендації щодо можливості його публікації.

Рецензія має бути:

• об’єктивною та неупередженою;
• аргументованою;
• конструктивною;
• спрямованою на покращення якості рукопису.

Персональна критика автора є неприпустимою.

Критерії оцінювання рукопису

Рукопис оцінюється за такими основними критеріями:

• відповідність тематичному профілю журналу;
• наявність чітко сформульованої наукової проблематики;
• актуальність і наукова новизна дослідження;
• обґрунтованість і адекватність методології;
• логічність структури дослідження;
• достовірність і повнота представлених результатів;
• відповідність висновків отриманим результатам;
• рівень опрацювання сучасних наукових джерел;
• науковий внесок у розвиток відповідної галузі;
• якість академічного викладу та оформлення тексту.

Особлива увага приділяється наявності власного наукового внеску автора та уникненню компілятивного характеру матеріалу.

Рекомендації рецензентів

За результатами оцінювання рецензент може надати одну з таких рекомендацій:

• прийняти рукопис без змін;
• прийняти після незначного доопрацювання;
• направити на суттєве доопрацювання з повторним рецензуванням;
• відхилити рукопис.

Якість рецензій

Редакція контролює якість рецензій і може:

• не враховувати рецензії, що є поверхневими, необґрунтованими або упередженими;
• замінити рецензента;
• залучити додаткових експертів.

Метою є забезпечення змістовного і професійного оцінювання рукописів, а не формального проходження процедури рецензування.

5. Рішення редакції за результатами рецензування

Остаточне рішення щодо публікації рукопису ухвалюється редакцією на підставі результатів рецензування та з урахуванням наукової якості матеріалу.

Редакція може прийняти одне з таких рішень:

• прийняти рукопис до публікації;
• прийняти після доопрацювання;
• направити на повторне рецензування;
• відхилити рукопис.

Редакція не зобов’язана автоматично погоджуватися з рекомендаціями рецензентів. У разі необхідності з наукових міркувань може бути прийняте рішення, що відрізняється від висновків рецензентів.

У випадку отримання суперечливих рецензій редакція може:

• залучити додаткового рецензента;
• здійснити додатковий редакційний аналіз;
• ухвалити рішення на підставі узагальненої оцінки.

Редакційні рішення є остаточними.

6. Доопрацювання та повторний розгляд рукопису

У разі отримання зауважень рецензентів автори зобов’язані доопрацювати рукопис з урахуванням наданих рекомендацій.

Разом із доопрацьованим рукописом автори повинні надати відповідь рецензентам, у якій:

• пояснюються внесені зміни;
• обґрунтовуються випадки незгоди з окремими зауваженнями.

Автор має право не погодитися з рекомендаціями рецензента за умови надання чіткого наукового обґрунтування.

У разі суттєвих змін рукопис може бути повторно направлений на рецензування.

Неподання доопрацьованого рукопису у встановлений строк або ігнорування суттєвих зауважень може бути підставою для відхилення.

7. Конфіденційність, доброчесність і конфлікт інтересів

Усі матеріали, подані до журналу, розглядаються як конфіденційні.

Рецензенти не мають права:

• передавати рукопис третім особам;
• використовувати неопубліковані матеріали або ідеї у власних дослідженнях.

Редакція забезпечує дотримання принципів академічної доброчесності на всіх етапах рецензування.

8. Строки розгляду рукописів

Редакція прагне забезпечити своєчасний та ефективний розгляд рукописів.

Тривалість процесу рецензування залежить від складності тематики, обсягу рукопису та доступності рецензентів і може становити кілька тижнів.

Редакція докладає зусиль для дотримання розумних строків розгляду та своєчасного інформування авторів про стан їхнього рукопису.